черга

че́рги́, ж.

1) Певна послідовність, порядок у діях, русі, прямуванні, слідуванні кого-, чого-небудь. Дотримувати черги. || Одна з ланок, частин чого-небудь цілого, що має з'являтися, вступати в дію у визначеній послідовності. || Чиє-небудь місце в якійсь черговості, чиє-небудь право дії відповідно до черговості.

••

По че́рзі — а) у певній послідовності; б) чергуючись, змінюючи один одного.

Своє́ю че́рго́ю — у відповідь, зі свого боку; як і інші.

2) Час, який настав для когось, щоб діяти слідом за попередником. Поза чергою.

3) Група людей, які стали один за одним для одержання або здійснення чого-небудь. Займати чергу.

4) Ряд пострілів з автоматичної вогнепальної зброї, зроблених за один захід. || Ряд ритмічних ударів, що супроводжуються різкими звуками.